понедельник, 8 июля 2019 г.
среда, 12 июня 2019 г.
Буває мить...
Ганна Світлична
Буває
мить. Така буває мить...
Легенько
птах черкне вечірню воду,
І лист
незримо щось благословить,
І все на
світі нам простить природа:
І суш
боліт, і мілину річок,
Розгул
сокири у князівстві кедрів,
Буває
мить... Від таїни на крок,
На крок
від одкровення щедрого.
Сама себе
святкує віть легка.
Звіря —
саме до себе вічко мружить,
Простила розгодинена ріка
Всі
камінці, їй кинуті у душу.
І вже
прозорість та, що в краплі глиці,
Для
недомовок місця не лиша.
Така буває мить... Іще рушницю
Хтось
тільки — тільки перезаряджа.
Світлична Г. І буде лет: Вибране. - Київ: Молодь, 1989. - С. 193.
вторник, 28 мая 2019 г.
Дощу!..
Дощу! Так хочеться дощу!
Чекань моїх пересихає донце.
Земля, немов розжарену пращу,
Розкручує над головою сонце.
І ти уже давно-давно
У сподіванні дивишся на обрій,
Від спраги може всохнути зерно,
А з ним людські надії добрі.
Поміж камінням ящірка - і та,
Мов істини, шукає тіней.
Світ спікся, як спікаються уста,
Не віднайшовши слів рятівних.
Розпалено і землю, і асфальт,
І почуття розпалено до краю.
Газетна спека непросохлих шпальт
Долоні й серце обпікає.
Дощу б! І щоб упав не навмання.
Налито вщерть передчуттями тіло...
Як хочеться серед жаркого дня,
Щоб тихо і надовго задощило!
Світлична Г. І буде лет: Вибране. - Київ: Молодь, 1989. - С. 87.
Фото О. Антоненко.
пятница, 1 марта 2019 г.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)