Буває мить...
Ганна Світлична
Буває
мить. Така буває мить...
Легенько
птах черкне вечірню воду,
І лист
незримо щось благословить,
І все на
світі нам простить природа:
І суш
боліт, і мілину річок,
Розгул
сокири у князівстві кедрів,
Буває
мить... Від таїни на крок,
На крок
від одкровення щедрого.
Сама себе
святкує віть легка.
Звіря —
саме до себе вічко мружить,
Простила розгодинена ріка
Всі
камінці, їй кинуті у душу.
І вже
прозорість та, що в краплі глиці,
Для
недомовок місця не лиша.
Така буває мить... Іще рушницю
Хтось
тільки — тільки перезаряджа.
Світлична Г. І буде лет: Вибране. - Київ: Молодь, 1989. - С. 193.
